Агровісник від 11 березня

Посівна 2026: погодні умови, стан озимих та державна допомога аграріям

В Україні стартує весняна посівна кампанія. Цього року польові роботи в більшості областей розпочнуться трохи пізніше, ніж зазвичай. Це пов’язано з тривалим сніговим покривом та глибоким промерзанням ґрунту.

Про деталі підготовки до сезону розповів заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький, пише propozitsiya.com.

За словами посадовця, фермери забезпечені необхідними ресурсами.

«Аграрії мають запас основних ресурсів для весняної посівної щонайменше на кілька тижнів, а часто – і на кілька місяців», – повідомив він.

Висоцький додав, що пальне закуплено заздалегідь, тому дефіциту на старті робіт немає. Навіть можливе подорожчання палива не повинно критично вплинути на собівартість продукції, оскільки цей показник може зрости лише на 1-2%.

Традиційно першими до роботи стають південні регіони: Одеська, Миколаївська та Дніпропетровська області. Очікується, що загальні площі посівів ярих культур у 2026 році залишаться на рівні минулого року. Це стосується і прифронтових територій, де планують засіяти всі безпечні ділянки.

Щодо озимих культур, то більшість із них успішно перезимували з мінімальними втратами у 3-5%. Проте в окремих областях ситуація складніша:

• у Кіровоградській області втрати можуть сягати 30-40%;
• у Вінницькій – до 20-30%;
• у Дніпропетровській, Полтавській та Черкаській – від 10 до 20%.

Попри це, загрози для продовольчої безпеки немає.

«Навіть у регіонах із більшими втратами це не становить загрози для діяльності господарств, адже озимі культури зазвичай займають лише 20-30% структури посівів», – пояснив Тарас Висоцький.

Для підтримки аграріїв держава продовжує програму «Доступні кредити 5-7-9%». Вона діятиме до 31 березня 2027 року, а для прифронтових зон – до кінця 2027 року. Також доступні гранти на сади, теплиці, будівництво овочесховищ та розвиток зрошення. Важливим етапом залишається і розмінування земель: за останній час вдалося очистити близько 30-40 тисяч гектарів сільгоспугідь.

Південь України отримав нові генератори для зрошення

Державна установа «Українські гідромеліоративні системи» отримала п’ять потужних генераторів, які забезпечать додаткове резервне живлення Кіровоградської регіональної філії установи та гарантуватиме безперебійну роботу зрошувальних систем на площі понад 1400 гектарів, йдеться на agravery.com.

Зокрема, передане обладнання дозволить насосним станціям стабільно працювати навіть у разі перебоїв з електропостачанням, що є критично важливим для забезпечення поливу сільськогосподарських культур.

Генератори американських брендів Cummins та Generac були передані від Програми АГРО, що фінансується Урядом США.

Передача обладнання стала першим етапом масштабного проєкту модернізації водогосподарських організацій, який реалізується за підтримки Уряду США через Програму АГРО.

Як зазначила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко, передача генераторів є частиною ширшого проєкту з модернізації водогосподарських організацій.

«Ми послідовно працюємо над тим, щоб українські аграрії мали стабільний доступ до води, а водогосподарські організації – сучасні технічні рішення для надійної та ефективної роботи навіть в умовах війни», – наголосила Ірина Овчаренко.

Загалом у межах цієї ініціативи передбачено вісім поставок різноманітної техніки американського виробництва до п’яти областей України. Нова техніка допоможе підвищити ефективність роботи насосних станцій, а також значно прискорить ремонт трубопроводів та обслуговування меліоративної інфраструктури.

Європейські фермери вимагають скасувати українські мита на олійні

Іспанська аграрна організація ASAJA разом із європейським об’єднанням фермерів Copa-Cogeca звернулися до Європейської комісії зі скаргою на запроваджене Україною 10% мито на експорт насіння олійних культур – соняшнику, ріпаку та сої.

Про це йдеться в заяві організацій, пише latifundist.com.

На думку організацій, цей крок створює недобросовісну конкуренцію на ринку ЄС. Україна, за їхніми словами, намагається утримати сировину всередині країни, щоб національна переробна промисловість могла купувати її за нижчими цінами.

Після переробки продукція експортується до Європейського Союзу у вигляді олії за значно нижчими цінами, з якими європейські виробники не можуть конкурувати, йдеться в заяві.

За даними ASAJA, це призвело до різкого зростання імпорту української олії до ЄС – з 2 млн т до понад 3 млн т, що становить близько 41% усіх поставок олії до Союзу.

Іспанські аграрії заявляють, що ситуація має подвійний негативний ефект для країни, яка є великим виробником і переробником соняшнику. З одного боку, масовий імпорт дешевої олії тисне на внутрішні ціни, зменшуючи доходи фермерів. З іншого – переробні підприємства втрачають конкурентоспроможність через нижчу собівартість української продукції.

У ASAJA також стверджують, що запроваджене мито суперечить переглянутій Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, яка набрала чинності у жовтні 2025 року.

«Через небажання України припинити цю практику ASAJA офіційно звернулася до Єврокомісії з вимогою: негайно домогтися скасування 10% мита. У разі відмови – запровадити відповідні мита на імпорт української олії, щоб відновити баланс на ринку», – йдеться в заяві.

Конфлікт на Близькому Сході: на скільки зростуть витрати українських аграріїв

Війна на Близькому Сході матиме негативний вплив на український агросектор з погляду зростання виробничих витрат.

Про це пише agroportal.ua із посиланням на асоціацію «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ).

Аналітики вважають, що найбільший вплив буде на дві з головних статей витрат у виробничій собівартості: паливо та добрива.

Вони підкреслюють, що пальне – одна з базових витрат під час вирощування різних сільськогосподарських культур. У загальній структурі собівартості його частка коливається в межах 9-12% залежно від культури.

«Під час вирощування кукурудзи для проведення всіх виробничих операцій на 1 га використовується близько 55 л дизельного палива. Лише поточне зростання ціни на цей ресурс цього сезону змусить аграрія збільшити свої витрати на додаткові 1,1 тис. грн на 1 га», – порахували фахівці.

Також, на їхню думку, відбудеться зростання вартості азотних добрив, яка напряму залежить від ціни на газ.

«На жаль, на українському ринку вже фіксується зростання цін на азотні добрива, і воно доволі відчутне. Найбільше додав у ціні карбамід, ціни на який зросли порівняно з січневим показником на 34% – до 39 тис. грн/т. На таке значне зростання вплинуло підвищення ціни на газ, сезонний фактор перед посівною та ускладнена логістика через неможливість здійснювати експорт азотних добрив через морські порти у зв’язку з безпековими аспектами», – пояснили в УКАБ.

За збереження поточних норм внесення витрати на добрива під час вирощування все тієї ж кукурудзи зростуть на 27% – до 9 тис. грн. Однак можливий інший варіант: зниження норм внесення азотних добрив. У такому випадку знизиться врожайність.

«Вищезазначене зростання витрат через війну на Близькому Сході у підсумку призведе до зниження прибутковості вирощування сільськогосподарських культур. Для кукурудзи це падіння становитиме близько 12%», – вважають аналітики.

І додають, що українські аграрії заздалегідь готувалися до весняно-польових робіт – зробили запаси пального та добрив ще до початку хаосу на Близькому Сході. Однак, якщо ситуація не вирівняється, то найближчим часом перед українським АПК виникнуть нові значні виклики, яких і так вистачає в умовах війни.

Євроінтеграція агросектору до ЄС: агроспільнота України презентувала Спільну позицію щодо умов

4 березня у Брюсселі під час заходу Ukrainian Agriculture in the EU: the View from Kyiv, що відбувся за організації Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) спільно з ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ВАР), було презентовано Спільну позицію провідних аграрних асоціацій України щодо умов інтеграції вітчизняного аграрного сектору до Європейського Союзу.

Про це повідомляє УКАБ, пише agro-business.com.ua.

Зазначається, що документ підготовлено галузевими об’єднаннями, які представляють більшість українських агровиробників. У фокусі – необхідність забезпечити передбачуваний, економічно збалансований і реалістичний перехід українського сільського господарства до норм ЄС. Для цього необхідно:

• Перехідний період щонайменше 10 років. Повна гармонізація українських стандартів із нормами ЄС потребує часу. Галузь очікують складні й капіталомісткі зміни: оновлення переліку дозволених засобів захисту рослин і кормових добавок, впровадження екологічних вимог, регулювання використання добрив, адаптація до стандартів GAEC та мережі Natura 2000. Відлік перехідного періоду має розпочинатися з моменту офіційного вступу України до ЄС.
• Підтримка САП. З початку перехідного періоду виробники повинні мати можливість користуватися механізмами підтримки Спільної аграрної політики ЄС на умовах, чинних для держав-членів, із можливим поетапним нарощуванням виплат і справедливим лімітуванням підтримки. До завершення перехідного періоду рівень підтримки має відповідати рівню інших країн ЄС.
• Доступ до структурних фондів ЄС. Перехід потребуватиме масштабних інвестицій у модернізацію та інфраструктуру. Аграрний сектор має отримати фінансову підтримку для цієї трансформації, як це було під час попередніх хвиль розширення.
• Лібералізація торгівлі з ринком ЄС. Українська продукція, що повністю відповідатиме стандартам ЄС у сфері безпечності, маркування та простежуваності, повинна мати максимально лібералізований доступ до внутрішнього ринку Союзу. Експорт до третіх країн може відбуватися за національними вимогами за умови повної прозорості та маркування.

Голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко зауважила: «Українські виробники структурно більші за фермерські господарства ЄС, що посилює ризик увійти у фазу вступу без належної фінансової підтримки у час, коли потреби в інвестиціях на модернізацію, забезпечення відповідності стандартам і реструктуризації будуть найвищими. Водночас, ми розуміємо, що цілісність Єдиного ринку ЄС не підлягає обговоренню. Тому, будь-який продукт на ринку ЄС з моменту вступу буде відповідати європейським вимогам, а продукція для третіх країн виготовлятиметься за національними стандартами, залишатиметься повністю простежуваною на всьому ланцюгу доданої вартості та матиме чітке маркування як “продукція, що не відповідає стандартам ЄС».

Голова ВАР Андрій Дикун звернув увагу на катастрофічні наслідки занадто швидкої інтеграції для галузі: «Малі та середні виробники становлять близько 75% аграрного сектору України. Наші фермери серйозно ослаблені роками війни, а поспішна інтеграція може знищити значну частину сектору. І якщо це станеться, вплив вийде далеко за межі сільського господарства: він вдарить по зайнятості в сільській місцевості, податкових надходженнях, експортних доходах та загальній економічній стійкості України – саме тоді, коли країна цього найбільше потребує. Якщо інтеграція не буде послідовною з реалістичними термінами та інструментами, вона стане економічно обтяжливою, а не трансформаційною».

Своєю чергою, президент УКАБ Алекс Ліссітса підкреслив, що запропоновані умови захищають не лише Україну, а й стабілізують європейський ринок: «Керований перехід – це інструмент стабілізації для всієї розширеної європейської агропродовольчої системи, який захищає цілісність Єдиного ринку та самих європейських фермерів. Наприклад, якщо Україну змусять швидко відмовитися від ключових засобів захисту рослин до появи альтернатив, то виробники почнуть купувати дозволені препарати в ЄС. Це спричинить дефіцит і стрибок цін на ринку ЄС. Щоб цього уникнути, ми вже сьогодні пропонуємо дорожню карту партнерства: спільні дослідження та масштабування альтернативних рішень, включно з інтегрованим захистом рослин (IPM), обмін досвідом із країнами, що проходили цей шлях, та узгоджену позицію щодо спрощення надмірної регуляції в межах САП».

Агроспільнота вкотре наголошує, що український агросектор беззаперечно підтримує стратегічний курс України на членство в ЄС, однак інтеграція має відбуватися з урахуванням структури виробництва, масштабів господарств та економічних реалій. Сподіваємось на відкритий діалог із європейськими колегами, який дозволить реалізувати формат євроінтеграції, котрий буде взаємовигідним як для України, так і для Європейського Союзу, а також збереже виробничий потенціал обох сторін.