maksym_bernatskii

Бернацький Максим, директор ТОВ «Рост Агро»

«Наше завдання – забезпечити якісне насінництво гідній селекції»
maksym_bernatskii

«Рост Агро» у Полтавській області – яскравий приклад того, як синергія знань та досвіду забезпечує успішний розвиток аграрного виробництва й досягнення високих виробничих показників. 

Тут батьківські лінії дев′яти гібридів, – Максим Бернацький уважно перебирає дуже різні качани кукурудзи, розкладені у нього на столі в кабінеті, про кожний гібрид він може розповідати годинами. Насінництво кукурудзи у «Рост Агро» – основна спеціалізація, до того ж самі вирощують майже всі батьківські форми.

Кореспондент: Як давно існує «Рост Агро»?

Максим Бернацький: Ми зареєстрували наше підприємство в 2000 році в Глобинському районі. З того часу ми не міняли назву, юридичну особу, намагаємося не змінювати банківські рахунки.

Кор.: Розкажіть про виробничі потужності?

М. Б.: Сільськогосподарські угіддя, які обробляє «Рост Агро», становлять майже 8 тис. га і розташовані у 4-х районах Полтавської області. У нас два великих відділення: Глобинське та Оржицьке. Це два виробничих майданчики, майже однакові за площею, дещо відрізняються за продуктивністю і напрямом виробництва. Глобинський відділок наповнений, здебільшого, саме насіннєвими посівами, тут основні виробнича база та штат підприємства. У нас два насіннєвих кукурудзяних калібрувальних заводи, по одному на кожному виробничому майданчику. Продуктивність Глобинського заводу становить 5 тис. тонн насіння в сезон, на обладнанні в Оржиці ми можемо доробляти 3 тис. тонн. Це потужності з великим запасом, адже всю роботу слід виконувати вчасно, відтак і дуже швидко. До того додаткова потужність доречна на випадок форс-мажору.

Кор.: Які культури вирощуєте?

М. Б.: Наш основний напрям – виробництво насіння. Свого часу ми вирощували практично вісім культур. Нині основною культурою є кукурудза. На ділянках гібридизації, під нею маємо трохи більше 25% угідь. Із 2000 року ми працюємо з гібридами української селекції інституту зернового господарства НААН. Ця установа створює дійсно конкурентний продукт, селекціонери добре знають потреби ринку та напрями роботи інших селекціонерів. Проте, рівень роботи дозволяє іти власним шляхом і вести абсолютно оригінальну селекцію, уникаючи прямих запозичень іноземного матеріалу. А нашим завданням є забезпечити гідній вітчизняній селекції достойне насінництво.

Наступною за важливістю культурою у «Рост Агро» є соя. Ми працюємо над українською насіннєвою програмою, концентруючись на ранніх сортах, гарантованих попередниках під пшеницю. Друга частина нашої роботи по сої – комерційне насінництво на замовлення компанії «Прогрейн».

Із 2002 року ми вирощуємо пшеницю на насіння. Працюємо з Одеським селекційно-генетичним інститутом, сорти їхньої селекції добре показують себе в наших умовах. Насінництво ведемо від розсадників розмноження до першої репродукції. Наразі в стадії реалізації ми маємо проект із виробництва насіння пшениці й ячменю для однієї дистриб’юторської компанії.

Сіємо горох, він є важливим попередником під пшеницю. Звичайно ж на насіння. При цьому ми його культивували ще тоді, коли він не був таким популярним, як сьогодні. Періодично займаємося іншими бобовими культурами: вирощували квасолю, сочевицю, нут, маш, не висівали лише чину й арахіс. Досвід певний є, але, на жаль, не для всіх культур у нас придатні умови.

Ще ми вирощуємо соняшник, пробували займатися його насінництвом, але розмноження соняшнику «накладається» на насінництво кукурудзи. Тому нашою спеціалізацією є кондитерський соняшник, ним займаємося вже 10 років (15% у структурі посівів).

Кор.: Куди продаєте кондитерський соняшник?

М. Б.: Ми працюємо із вельми специфічним соняшником. Українці споживають традиційно чорне соняшникове насіння із високим вмістом олії, тоді як Європа надає перевагу кондитерському із високим вмістом білка і низьким олії. А ми працюємо в основному зі смугастим, який споживають середземноморські країни. Вони його використовують для виробництва снеків та солодощів.

Кор.: Яка культура є Вашою улюбленою?

М. Б.: Однаково ставлюся до всіх культур, з якими ми працюємо. Культура, на полі з якою я перебуваю у конкретний час, чи по якій виконуємо сезонні роботи, – і є улюбленою. Як почнеш приділяти більше уваги одній, тоді страждатимуть інші, так не можна. Проте, звичайно, кукурудза вимагає найбільше часу і уваги, бо це основна наша спеціалізація.

Кор.: Скільки осіб працює в «Рост Агро»?

М. Б.: У нас в господарстві задіяно трохи менше 200 осіб. Це при тому, що в нас крім польового виробництва працюють два повноцінних насіннєвих заводи. В сезон можемо залучати ще додатково 300 людей на сортові прополювання. У нас дуже багато ручної праці, зокрема кваліфікованої.

Кор.: Розкажіть про співпрацю «Рост Агро» із компанією «Адама»?

М. Б.: Це той приклад, коли співпраця між компаніями базується на вдалому співробітництві між людьми. «Адама» в Україні сформувала чудову команду з багатьох хороших, професійних людей, ділові і людські якості яких я добре знаю. Сьогодні в нас насправді дуже якісна співпраця. Мені подобається їхній асортимент, та й якість препаратів дуже висока. Я, в принципі, любитель «дизайнерських» сумішей, тож завдяки «Адамі» можу реалізувати найсміливіші задуми. Ми використовуємо у господарстві не лише продукти ADAMA, але водночас у них є деякі продукти, від яких я в жодному разі не відмовлюся.

Кор.: Які препарати є для Вас такими?

М. Б.: Дуже яскрава позиція – гербіцид Аценіт для посівів кукурудзи, який має у своєму складі антидот. Це ацетохлорвмісний продукт, але враховуючи велику кількість ділянок гібридизації, які ми маємо, то цей препарат практично незамінний. Також цього року я відкрив для себе досходовий селективний гербіцид Рейсер. У себе в господарстві на 100% ми вирощуємо соняшник стійкий до імідазолінонів. Цьогоріч ми проекспериментували і заклали ділянки, які обробили Рейсером. Ну як ділянки, це ж у когось ділянки 10 м2, а у нас 500 га (сміється). До речі, у цьому році якраз завдяки цим ділянкам ми маємо пристойні результати на соняшнику. Тому на наступний рік ми готуємо на складі місце під Рейсер.

Отримуємо потрібні препарати для вирощування сої в «Адамі» з одних рук і позиції цілком прийнятні за ціною. Це, перш за все, метрибузин, кломазон, – Містраль, Каліф, а також Бента. Імазамокс на сої не використовуємо, тільки на соняшнику, бо після сої висіваємо пшеницю, та ще й по No-Till. Агіл у нас є основним грамініцидом і міняти його не збираємося. Один із основних фунгіцидів, які ми застосовуємо на наших посівах, – Кустодія (соя й зернові). В інсектицидній групі Ламдекс є пріоритетним піретроїдним препаратом. Пірінекс Супер – основний фосфор органік. Це комплексний інсектицид, така собі «важка» зброя. Протруйник Сферіко з минулого року використовуємо майже на всій площі сої, з наступного року плануємо повністю протруювати горох. Також постійні наші позиції – системний гербіцид Прометрекс; страховий гербіцид Елегант – «робоча конячка» на кукурудзі та на cтерньових.

Кор.: Хто ще з родини працює в аграрному бізнесі, крім Вас та Вашого батька?

М. Б.: Нещодавно приєдналась моя дружина, вона працює з пайовиками, частково займається кадровими питаннями. Періодично і майже вже чотири роки допомагає старша донька, практично із шести років на днях поля вона по-чесному працює: на реєстрації, готує роздаткові матеріали, інколи їздить із нами на виставки.

Кор.: Чи хотіли б Ви, щоб доньки продовжили Вашу справу?

М. Б.: Це має бути виключно рішення моїх дітей. Я демократичний щодо виховання. У будь-якому разі до моменту прийняття рішення вони знатимуть дуже багато про сільське господарство. Мені було б приємно, аби вони продовжили те, що почали ми з батьком, але водночас тиснути не хочу.

Кор.: Чи були непрості ситуації у роботі та як Ви із ними справляєтеся?

М. Б.: Вся робота складається з непростих ситуацій. Стресові ситуації бувають постійно. Цього року таких ситуацій кілька, погода є однією з них. У складних ситуаціях найперше – не боятися і не панікувати. Коли склалися обставини, на які ти можеш вплинути, – борися. Не можеш вплинути – заспокойся. Мені вдається спочатку опанувати ситуацію у критичні моменти, хоча пізніше, після подолання кризи, можуть накрити емоції. Друга ситуація, яка нам завдає клопоту, – це відносини із фіскальною службою. Ми маємо принципову позицію – платимо податки і не платимо хабарі. Мабуть, на певному рівні господарства мають приходити до такого висновку. Але фіскальній службі цього недостатньо, а може і не потрібно. Ось і в даний момент ми судимось із ДФС. Проблеми пов′язані з експортом. На жаль державна підтримка експорту в Україні це лише слово з екрану.

Кор.: Якою на Вашу думку має бути роль держави у вітчизняному сільському господарстві?

М. Б.: Насправді я вдячний державі за сільське господарство. Тому що фіксований сільськогосподарський податок і період податкових пільг практично врятували галузь. Вони певною мірою законсервували деякі проблеми, але це таке благо, яке не варто недооцінювати. За загальної системи оподаткування українське сільське господарство і приблизно не мало б таких успіхів, які воно має зараз. Це слід розуміти, про це варто говорити, але в жодному разі не потрібно дозволяти державі втручатися в аграрний сектор більше, ніж це відбулося в останні два роки.

Як підприємець я виріс у ті часи, коли найбільшим благом було невтручання держави. Співвідносини держави і підприємця завжди будуть непростими, але найголовніше – аби вони були прогнозованими. А це нині неабияка проблема.

Кор.: Якою є Ваша думка про відкриття земельного ринку в Україні?

М. Б.: Це складне питання. На нього я маю дві відповіді, точніше – зауваження. По-перше, в Україні головним є не предмет, а інструменти реалізації. Навіть найвдалішу ідею в нас можуть реалізувати так, що боляче буде так, що нікому вже буде не потрібний результат. Із ринком землі може бути так само. Водночас питання самої реформи у нас назріло й перезріло. Але залежно від того, як її реалізовуватимуть, формуватиметься моє відношення до відкриття ринку землі. Я не проти, але спочатку мені бажано розуміти яке сільське господарство ми отримаємо в результаті цієї реформи. Мене не потрібна такі зміни, внаслідок якої я втрачу все, над чим працював 20 років. Упевнений, це питання крім мене ставлять як дрібні фермери, так і власники великих агрохолдингів. Менше за все ми хочемо потрясіння в земельному питанні. Перед тим, як відкривати ринок землі, треба чітко розуміти, куди ми прийдемо, і в інтересах кого ми зробимо земельну реформу. Чого точно робити не варто – робити націоналізацію, забирати, чи примусово змушувати продавати землю.

Кор.: Які б поради дали молодим підприємцям-початківцям у сільському господарстві щодо організації власного бізнесу?

М. Б.: По-перше, чітко розуміти, що ти робиш. Тобто досконально знати процес виробництва і характеристики продукту. Ти повинен про свій продукт знати більше, ніж будь-хто. Виходячи з цього, ти почнеш розуміти, чи потрібен він іншим людям. Друге – це реально не боятися труднощів, тому що вони обов’язково будуть. У нас ринок та держава все ще на стадії розвитку, це є сприятливим для початку бізнесу, у сільському господарстві дещо менше конкуренції, ніж в інших галузях та більше вільних ніш. По-третє, постійно вчитися, адже світ дуже швидко змінюється.

Спілкувалась Ірина Корчагіна, Agroexpert