patrylo_andrii

Патрило Андрій, заступник керівника господарства ФГ «Персей Агро»

«Потрібно не зупинятись на досягнутому, постійно розвиватись»
patrylo_andrii

Більше десяти років роботи в сільському господарстві, близько 350 підлеглих, 5200 га землі… на перший погляд це лише цифри, проте Андрій Володимирович чітко знає, що за ними стоять неймовірні зусилля, титанічна праця та любов до своєї справи.

Усміхнений і доброзичливий, крокуючи твердою та впевненою ходою зустрів нас квітневого ранку заступник керівника господарства ФГ «Персей Агро» Патрило Андрій Володимирович.

Розкажіть, будь ласка, як почався Ваш досвід роботи в сільському господарстві?

- Батько все життя пропрацював в полі трактористом. Я спостерігав за процесом, це мене цікавило, хоча спочатку цікавив мене трактор (Сміється). Але батько не хотів, щоб я був трактористом, а хотів, щоб я був агрономом. І це була правильна думка. Власне, мій досвід в сільському господарстві розпочався з того моменту, як я закінчив школу і прийняв рішення йти навчатись на агронома в Львівський державний аграрний університет. Під час навчання були можливості відвідати господарства закордоном. Коли я пройшов 8-місячну практику в Німеччині, неподалік від Кельна, то я зрозумів, що сільське господарство - це моє і я хочу цим займатись. Захистивши дипломну роботу в 2004 році я поїхав працювати до себе на Батьківщину – на Тернопільщину, в Теребовлянський район простим агрономом. Там я отримав неоціненний досвід від своїх керівників і після цього зрозумів, що потрібно розвиватись і йти далі.

Розкажіть про Ваше господарство. Який його основний профіль? Які культури є ключовими?

- Наші підприємства «Персей Агро», «Рідна земля» та СВК ім. Грушевського – це все одне ціле і воно багатопрофільне, починаючи від рослинництва і закінчуючи виготовленням молочної продукції під своєю ТМ «Рідна земля». На сьогоднішній день – це три окремі господарства, загальною площею 5200 га, але в майбутньому це буде дві компанії «Персей Агро» (буде займатись рослинництвом) та «Рідна земля» (буде займатись тваринництвом та виготовленням молочної продукції). Ми знаходимось в Івано-Франківській області на території Галицького та Рогатинського районів. В рослинництві в нас основними культурами є соя, кукурудза, пшениця, ріпак і соняшник. Також, зважаючи на те, що у нас є тваринництво, то немалою є і кормова база: кукурудза на силос, люцерна і сінаж (жито та тритикале).

Яка Ваша улюблена культура? Який етап роботи Вам найбільше подобається?

- По своєму кожна культура є цікавою. Але, вже четвертий рік моя увага прикута до сої. Це культура, з якою цікаво працювати, це культура, яка не пробачає помилок. Якщо з іншими культурами іноді агроном може не допрацювати, то тут він має викластись на 100%, щоб отримати результат. До сої потрібно ставитись, як до жінки – їй потрібно приділяти увагу, і тим вона, і цікава. А якщо ти їй приділяєш достатню уваги, то ти отримаєш хороший результат, отримаєш задоволення від своєї роботи та фінансове задоволення також.

Чим Ви займаєтесь крім сільського господарства? Які у Вас інтереси? Хоббі?

- Якщо ти займаєшся сільським господарством, то нічим іншим ти більше займатись не можеш, воно тебе поглинає повністю. Оскільки сільське господарство є бурхливим виром, в якому ти маєш постійно крутитись, рухатись, розвиватись, то хоббі має бути спокійним. Для мене це рибалка: тиша, природа, відчуття спокою – це приносить задоволення і дозволяє забути про все, бо ти зосереджений і не маєш можливості думати про щось інше. А взимку – це зимове полювання: пройтись по лісу засніженому, відчути морозець, поспілкуватись з мисливцями – це також приносить задоволення та допомагає розслабитись і відпочити.

Як ставиться Ваша сім’я до Вашої роботи? Чи допомагає Вам хтось з сім’ї в роботі?

- Дружина також закінчила Львівський сільськогосподарський університет, де ми і познайомились, потім одружились, зараз маємо трьох діточок. Вона ставиться з розумінням і з повагою до моєї праці, оскільки ця робота дозволяє отримати їм те, чого було б важко досягнути в іншому місці. Вона допомагає тим, що займається дітьми, в мене часу мало, особливо в сезон, коли тато рано йде і пізно приходить. Старший син вже дорослий, йому вже 13 років, підліток, він теж задумується про свою майбутню професію. І для мене приємно те, що він каже, що хотів би бути агрономом, я питав його чому і він відповів: «Мені цікаво, як ростуть культури, як працює техніка…». І це для мене теж хороший показник, що ти працюєш правильно, якщо дитина хоче наслідувати тебе.

А Ви не проти, щоб Ваш син працював агрономом? Багато Ваших колег кажуть, що не побажали б своїм дітям такої тяжкої праці…

- Дивлячись, як розвиваються технології, то я думаю, що з часом вже не буде так важко працювати, як це було раніше. Все розвивається, все стає доступнішим, у нас сучасні та насичені ІТ-технології, які дозволяють менше витрачати часу на поїздки та комунікацію. Я люблю цю роботу, якщо ти до роботи ставишся з любов’ю, отримуєш задоволення, то ти ніколи не будеш іти наперекір своїй дитині, якщо вона хоче наслідувати тебе. Якщо заставляти, то з цього хорошого нічого не буде. Для чого людину, яка хоче працювати в полі примушувати сидіти в кабінеті і гортати папірці. Людина тоді не житиме, а існуватиме.

Які інтереси у молодших дітей поки ще важко сказати?

- Дочка – творча людина, вона, можливо, майбутня співачка, вона цим захоплюється, їй це подобається, вона ходить в музичну школу, бере участь в різноманітних конкурсах в області та за її межами. Тому з неї агронома не вийде (Сміється). А маленькому всього рік, то у нього ще все попереду.

Часто трапляються у Вас стресові ситуації на роботі? Як Ви з нимисправляєтесь?

- У мене 350 підлеглих. Не може йти все гладко, завжди буває якась ситуація, яка трапляється несподівано і заганяє тебе в стрес. Моє основне кредо в цьому плані – не панікувати, з будь-якої ситуації завжди є вихід. Головне – розібратись та знайти причини її виникнення. Якщо розібратись достеменно і без паніки, то можна вирішити будь-яку неприємну ситуацію. Я неконфліктна людина, люблю дипломатичну роботу, вважаю, що завжди потрібно спілкуватись. Аби конфлікт не виник в колективі – його потрібно передбачити. Потрібно жити цим колективом, важливе спілкування, чим більше ти спілкуєшся з людьми – тим легше і простіше працювати: ти знаєш їхні проблеми, вони знають, що ти від них очікуєш, і тоді можна досягнути єдиного хорошого результату. Хоча стрес є завжди. Але стрес і потрібен для того, щоб людина жила і рухалась. Якщо у людини взагалі буде відсутній стрес, то вона завмре на одному місці, їй буде комфортно і вона не буде розвиватись. Щоб людина розвивалась – її потрібно заганяти в стрес, але він не має досягати критичного рівня, бо тоді нічого доброго не буде.

Я так розумію, що Ви не є авторитарним управлінцем, більше схильні до демократичного типу керівництва?

- У нас в колективі демократія. Я диктаторського чи тоталітарного режиму не підтримую. В мене в сім’ї демократія і на роботі також. На сьогоднішній день людей не вистачає. Серйозна проблема з людьми механізованої ланки: це трактористи, механіки. Якщо з агрономами вже ситуація в цілому в Україні та в нашій області налагоджується, то механізація ще відстає. У нас немає хорошої бази для їх навчання. У нас в більшості господарств техніка або іноземна або наша, але сучасна. В той час навчальні заклади доступу до цієї техніки ще не мають. Коли я навчався, то у всіх агрономів був такий предмет «Механізація в сільському господарстві». Нас навчали на тракторах 70-х років виробництва і вони там і залишились. Тому, якщо створити в цій механізаторській ланці якийсь диктаторський режим, то буде плин кадрів. Потрібно створити робочі місця, працювати демократично, це буде все розвивати.

А чим Ви поясните таку проблему з кадрами в даній ланці?

- Ви розумієте, все міняється. Якщо років 10 тому механізатор був такий самий, яким він був при радянській владі, то зараз це має бути розумна, технічно здібна та освічена людина. Ви бачите, що фактично вся техніка зараз комп’ютеризована. Я думаю, що як освітні заклади, так і ми, представники господарств, маємо шукати шляхи як зацікавити молодих людей працювати в даній сфері. Але це потрібно робити спільно, самі господарники цього не зможуть зробити. Людина має вийти з навчального закладу як дорогоцінний камінь, який видобувають, а вже в господарстві ми маємо виступити в ролі того верстата, який підточить його, як потрібно, вигравірує, і з якого вийде хороший та цінний діамант. Але цього всього не можна зробити без допомоги держави.

От якраз хотілось запитати, яка на Вашу думку має бути роль держави у сільському господарстві? Чи є потреба в допомозі з боку держави чи потрібно просто, щоб вона Вам не заважала?

- Держава для того і є, щоб управляти і підтримувати стабільність в усіх сферах. В нашій сфері це теж потрібно. Роль держави має бути ключовою. Держава має дати гарантії сільгоспвиробникам, як це відбувається всюди в світі. Якщо говорити про дотації, то ми їх фактично зовсім не отримуємо. Порівняно з крупними агрохолдингами, ми, середня ланка сільськогосподарського бізнесу, не захищені державою. З кожної сторони цькують. Тому дійсно, як Ви сказали, можливо краще, щоб вони не заважали… Але потрібна державна підтримка. Наприклад, дуже добре було б, якби держава співпрацювала з банками щодо зниження відсоткової ставки по кредитам для сільгоспвиробників. Особливо для невеликих фермерів, яким часто не вистачає коштів на придбання насіння, добрив чи засобів захисту рослин.

Яке Ваше ставлення до земельної реформи та можливого відкриття ринку землі?

- Тут незрозуміло, як це обернеться для нас – сільгоспвиробників. З одного боку це може призвести до серйозного колапсу, до загибелі дрібних фермерів, зайдуть інвестори, у яких є хороші фінансові запаси і придбають нашу землю та будуть на ній працювати або знову-таки здавати її в оренду, але вже за іншими умовами. Але я думаю, що так не станеться найближчим часом, тому що держава не готова до цього, немає банку землі сформованого, не готовий ще наш народ продавати землю. Ми минулого року почали будувати тваринницький комплекс на 2000 голів в одному з сіл, де ми працюємо, і нам не вистачало території. Поруч були городи, ми спробували їх придбати, звичайно, частина людей погодилась, а частина ні. У тих, які не погодились ми запитали ціну, яка б їх влаштувала, то вони назвали таку фантастичну ціну, що якби була земельна реформа, то ніхто б не зміг купити собі землю. В цих відносинах має бути наведений певний порядок державою, по кожному регіону встановлено справедливу ціну, щоб це було чесно і до власника землі і не було тягарем для сільгоспвиробника. Мають бути певні гарантії для теперішніх орендаторів, це вже зафіксовано в договорі оренди, але важко сказати, що цей пункт має серйозну юридичну силу.

Розкажіть, будь ласка, про Вашу співпрацю з компанією ADAMA.

- Початок співпраці з ADAMA – 2014 рік, коли нам вперше довелось шукати грунтові препарати на ріпак. Тоді мені порекомендували препарати Каліф та Султан і вони вразили своєю хорошою роботою. З кожним роком ми збільшували кількість препаратів, і якщо говорити про теперішній момент, то це 60% від усіх засобів захисту рослин, які використовуються в господарстві. І це абсолютно заслужено! Якщо ти використовуєш препарати компанії і отримуєш результат, то є бажання працювати з компанією далі і розвиватись разом. Пару днів тому ми спілкувались з нашими агрономами в полі, і агроном мені каже: «Володимирович, Ви знаєте, сьогодні на ринку компаній, що займаються захистом рослин, «Адама Україна» розвивається найбільше. Кожен рік з’являються нові препарати, якісні, хороші, які заслуговують уваги». І я підтримую таку думку останні 2-3 роки: це компанія, яка розвивається, з якою цікаво працювати, і ми з нею розвиваємось. Захист стає цікавим, приносить хороші результати. Тому співпрацею з ADAMA ми задоволені і сподіваємось, що наша співпраця з кожним роком буде лише міцнішати. «Адама Україна» буде нашим надійним партнером, а ми надійним партнером ADAMA.

- Цього року ми працювали по Вашій програмі «Добрива+»: на суму, на яку ми купуємо препаратів ADAMA дистриб’ютор дав в кредит добрива. Хороша програма, вона дозволяє кошти, які є, акумулювати в іншому напрямку, якщо можна скористатись хорошим кредитом. Є люди, які зупинились на одному місці: вони розвинулись в рослинництві, досягли високих врожаїв, досягли певної точки комфорту і перестали розвиватись. У нас в компанії ми не встигаємо сумувати, у нас кожного року якийсь новий проект: в минулому році це був молокозавод і ферма, на наступний рік – ще одна ферма. Це все потребує великих коштів. І коли є такі програми, як в «Адама Україна», то це знімає певну частину головної болі господаря. Ти знаєш куди можна звернутись і тобі допоможуть. Програма форвардів теж цікава, оскільки в нашому регіоні ми обмежені по цим програмам. Ми можемо працювати з Державним аграрним фондом по зернових (пшениця) та з нашою місцевою компанією «Оліяр» – по ріпаку. Ріпак та пшениця не є основними культурами в структурі господарств нашого регіону, в більшості господарств стратегічними культурами є соя, кукурудза та соняшник. Форварди по цим культурам можуть запропонувати лише 2 компанії, одна з них це ADAMA.

- Також варто відзначити, що сьогодні навчальні семінари «Адама Україна» є дуже хорошою базою як для наших агрономів, так і для нас керівників. Ми набираємось цікавої інформації. Дуже сподобався мені новий формат заходів, який Ваша компанія започаткувала – круглі столи. В такому тісному та дружньому колі спілкування професіоналів є можливість почерпнути багато корисної інформації. Коли це на великому та загальному рівні робиться, присутні 200-300 чоловік, то все виходить дуже загально та розмито. А круглі столи дають можливість у невимушеній атмосфері набувати важливих та цікавих знань. Виходячи з університету та академії цього не вчать.

Щоб Ви порадили фермеру-початківцю (молодій людині, яка щойно почала займатись сільським господарством чи людині, яка прийшла з іншого бізнесу)?

- Потрібно не зупинятись на досягнутому, постійно розвиватись. Якщо тобі вдалось отримати землю, почати на ній працювати – працюй і розвивайся. В першу чергу, не потрібно кількісно розвиватись (збільшувати кількість гектарів), а потрібно розвиватись якісно! Старайся досягати максимуму, який би ти врожай не зібрав – не зупиняйся, завжди варто прагнути досягнути більшого. Є куди розвиватись сьогодні, існують хороші системи захисту, як у компанії ADAMA, які дозволяють збільшити потенціал культури. Не потрібно лінуватись, потрібно змусити себе працювати, незалежно від складних умов, завжди потрібно розвиватись та піднімати планку кожного дня! Розвиток – це успіх!

Ну і на останок, розкажіть якусь цікаву чи кумедну історію з Вашого досвіду, яка трапилась з Вами чи, можливо, у Вас на підприємстві.

- Багато є кумедних історій, можна книжку анекдотів писати (Сміється). В 2005 році, працюючи агрономом, в червні місяці ми виїхали обробляти ярий ячмінь фунгіцидом: тракторист, водій, різноробочий, а я трошки затримався. Перед тим ми спілкувались з трактористом, водієм та різноробочим біля складу, і от різноробочий запитав про ящик з препаратами: «Що це за препарат і для чого він потрібен?», а я, як молодий агроном, вирішив показати свої знання і розказати, як фунгіцид працює на рослині, як він вбиває шкідливі гриби і тд. Коли я приїхав, то я мало не випав з машини: цей різноробочий сидів на обприскувачі, опустивши ноги в бочку з препаратом. Коли я запитав, що він робить, то він відповів: «Ти ж мені казав, що воно грибки вбиває!» (Сміється). Іноді корисна інформація може бути використана не в тому руслі. З ним все нормально потім було, звичайно, це ж фунгіцид, він не такий токсичний, як інсектицид.