Anatolii_Volkanov

Анатолій Волканов, головний агроном СФГ «Балкани»

«Агрономами не стають – ними народжуються»
Anatolii_Volkanov

Анатолій Волканов, головний агроном СФГ «Балкани», у селі Світлодолинське, Саратського району, що на Одещині – справжній син щедрої української землі, хоча за національністю болгарин. Його життєвій енергії, запалу й ентузіазму може позаздрити будь-хто, так само як і гарним посівам, за якими він щоденно пильнує. 

Кореспондент: Анатолій Михайлович, дуже цікаво дізнатися історію Вашої кар’єри.

Анатолій Волканов: Свій агрономічний шлях я розпочав із закінчення Одеського аграрного університету в 1994 р., факультет плодоовочівництва й виноградарства. Спочатку я працював у садах, городах і виноградниках, а з часом перейшов у польові бригади і пов’язав своє життя з просапними й зерновими культурами. Про перехід свій не шкодую, та думаю, що з агронома-плодоовочівника легше перетворитися на польового агронома, аніж навпаки.

Кореспондент: Розкажіть, будь ласка, детальніше про господарство, в якому працюєте.

А. В.: СФГ «Балкани» – це одне з наших господарств, площею 11, 5 тис. га. Ще одне є на Вінниччині. Тут ми вирощуємо тільки польові культури. Основний напрям – озимі пшениця та ячмінь, які становлять 60% сівозміни, решта культур – переважно олійні: озимий ріпак, соняшник. Віднедавна культивуємо ярий горох, просо.

Кореспондент: Що можете сказати про врожайність у господарстві?

А. В.: Зі свого досвіду можу сказати, що останнім часом спостерігається тенденція збільшення врожаїв. Раніше агрофон був гірший та й вибір сортів і гібридів різноманіттям не балував. Якщо раніше врожаї були по 40, а інколи й 15 ц/га, то сьогодні й 70 ц/га це не межа. Ми відпрацювали власну технологію, у нас є вся передова техніка, в основному John Deere (і трактори, і обприскувачі, і ґрунтообробні агрегати), індивідуальний підхід до живлення кожної культури завдяки ґрунтовому аналізу, проводимо величезну кількість польових досліджень, закладаємо демоділянки, де випробовуємо сорти й гібриди по 2–3 роки, а потім найкращі з відібраних впроваджуємо у виробництво. Щодо селекції, співпрацюємо з майже всіма відомими селекційними компаніями, особливо з просапних культур.

Кореспондент: А чи є у Вас улюблена культура? У мене, наприклад, улюблена культура – кукурудза, як на мене – дивовижна рослина.

А. В.: Сперечатися не стану, кукурудза – справді унікальна культура, однак я не можу сказати, що колись любив якусь одну культуру більше за інші. Я люблю кожну з своїх культур, всі вони такі гарні – коли зелені й здорові, коли перезимували і відроджуються до життя.

Кореспондент: Чи важко працювати в цій зоні, зважаючи на особливості погодних умов?

А. В.: Одещина це зона ризикованого землеробства. Наші бесарабські посухи інколи можуть обернутися справжнім лихом. Уявіть собі: от ти піклуєшся про посіви, даєш їм все необхідне, вчасно забезпечуєш захист, плекаєш їх… і тут вдарила спека… Серце болить за ті живі рослини, що страждають під палючим сонцем. З опадами теж проблема – інколи буває 400 мм за сезон. Однак цього року з цим пощастило – вологи достатньо. Ще одна проблема – весняні заморозки. Завжди хвилююся, коли настає березень – наскільки сильними будуть морози?

Кореспондент: Я певна, що у Вас є якийсь улюблений етап роботи. Який?

А. В.: Так, є. Найбільше, мабуть, люблю весну, бо весна – це час посівів і сходів, коли народжується й пробуджується життя.

Кореспондент: Як Ви вирішуєте питання захисту рослин?

А. В.: Захищаємо посіви лише перевіреними препаратами, в тому числі й продуктами компанії ADAMA. Вперше я почув про цю компанію 5 років тому, хоча ще до того часу користувався їхнім протруйником Сідопрід™. Тісна співпраця розпочалася з гербіциду Елегант™, а потім поширилася і на інші продукти (Відблок™ Плюс, Оріус™ та інші). Сьогодні компанія ADAMA для мене – це цікаві та інформативні семінари, виїзди в поля, консультації, постійна підтримка. Всі продукти, що ми випробовували, нині включені в наші технології й працюють на відмінно.

Кореспондент: Пора жнив для Вас це пора щастя чи турбот?

А. В.: Жнива для мене тривожний час. Завжди є хвилювання, яким буде врожай, чи все правильно зроблено. Коли любиш свою справу – тривога твій супутник повсякчас.

Кореспондент: Чи є у Вас хобі?

А. В.: Хобі? Є не хобі, а пристрасть усього мого життя – футбол. Я займаюся цим ще з юності й доволі професійно. Грати перестав лише 5 років тому. Тепер тільки товариські матчі з друзями. Вболіваю за футбольні клуби «Барселона», «Манчестер Юнайтед». Однак найбільше люблю наш – «Балкани». Наше господарство підтримує й розвиває спортивний і футбольний клуб «Балкани». Йому вже 10 років. Наша футбольна команда дуже сильна. Наше село єдине грає у першій лізі чемпіонату України. Далі – тільки вища ліга. Якщо говорити лише про футбольний клуб – то у нас там наразі тренується 100 дітей. Набираємо їх із 8-ми років. Плани стосовно розвитку величезні, ми хочемо виховувати справжніх зірок футболу.

Кореспондент: А як ставиться сім’я до Вашої роботи?

А. В.: Моя сім’я мене дуже підтримує. Агроном днює, а інколи й ночує на полі. Часто бувало таке, що зранку виїжджаю на поле – діти ще сплять, повертаюсь додому – вже сплять. Здавалося б, що там такого? Об’їхав поля, перевірив усе та й додому. Однак на практиці кожен день готує щось нове, кожному полю слід приділяти увагу, ретельно слідкувати за всім. Не хочу, щоб мій 11-річний син став агрономом. Я свою роботу люблю, однак агрономами не стають – ними народжуються. Це важка копітка праця.

Кореспондент: Як Ви ставитесь до впровадження інновацій у господарстві?

А. В.: Тільки позитивно! Незабаром у нашому господарстві з’явиться власна лабораторія аналізу листкового живлення. Дуже важливо розуміти яких елементів і в яких формах бракує рослині. Звертаємо увагу й на якість води, постійно перевіряємо її твердість, оскільки від цього залежить успіх багатьох технологічних операцій. Ґрунти у нас суглинкові та карбонатні, тож воду доводиться пом’якшувати. Ми для цього використовуємо лимонну кислоту.

Кореспондент: Яка пора року, для Вас, як агронома найбільш стресова?

А. В.: Сівба для мене, мабуть, період найбільшого стресу. Я знаю, що у нас чудовий посівний матеріал, найновіші сівалки, однак завжди є людський фактор і про це ніколи не можна забувати. Збій може статися будь-якої хвилини – хтось щось не помітив, не догледів і от уже й пропуски з’явилися.

Кореспондент: Чи є у Вашого господарства ще якісь напрями діяльності, окрім рослинництва?

А. В.: Так, ми займаємось і насінництвом. Віднедавна до нас звернулися кілька академіків Одеського селекційного Інституту з пропозицією щодо співпраці. Вирощуємо першу й другу репродукцію насіння пшениці та ячменю. У нас є постійні клієнти, котрі купують лише наш посівний матеріал. Це все через довіру і добропорядність. Наше насіння оброблене, відкаліброване, не пошкоджене, до того ж ці сорти акліматизовані й перевірені під різні попередники.

Кореспондент: Як Ви вважаєте, яку роль має грати держава у сільському господарстві?

А. В.: Сільське господарство, на мою думку, чи не єдина галузь нашої держави, котра реально працює. І хоча ми використовуємо провідні європейські технології, сучасну техніку, новітню селекцію і хімічні засоби, без турботи з боку держави, без дотацій, без здійснення контролю за сівозміною, без підтримки науковців, без низьких кредитних ставок нашому сільському господарству буде вкрай важко лишатися конкурентоспроможним на світовому ринку. Українські села потребують державної допомоги, адже вони поступово занепадають, а молодь виїжджає до міст.

Кореспондент: Тоді було б цікаво дізнатися і Вашу думку стосовно земельної реформи.

А. В.: Не бачу нічого поганого в земельній реформі, однак усе це має бути правильно оформлено, ринок має бути прозорим, аби ніхто не постраждав. У землі має бути гідна вартість і її слід віддавати в хороші, дбайливі руки. Головне, аби цією землею не володіли люди, котрі від неї далекі, спекулянти, які шукають у ній лише вигоду. Інакше справжні фахівці, ті хто люблять землю і вміють на ній працювати, можуть лишитися без неї, бо їм банально може не вистачити грошей. Мені цього б дуже не хотілося. Я думаю, що варіант розвитку дрібних фермерських господарств, що об’єднуються у кооперативи, котрі контролюються і частково дотуються державою, буде набагато ефективнішим, ніж холдинги з величезними земельними банками. Тут є маса переваг і найголовніша з них – більша кількість робочих місць. Це допоможе відродити українське село.

Кореспондент: А що б Ви порадили фермеру-початківцю? На що він має звернути увагу в першу чергу?

А. В.: Краще що може бути – це запозичений досвід. Треба спілкуватися зі спеціалістами, котрі давно працюють у цій сфері, скласти бізнес-план, розуміти, що ти хочеш вирощувати і які ресурси ти для цього маєш. Ідеальний варіант – побути деякий час на стажуванні за кордоном. Ну і, звісно, слід чітко дотримуватися обраної технології вирощування.

Кореспондент: Чи бувають у Вас кумедні історії під час роботи?

А. В.: Насправді кумедних історій у мене трапляється безліч щодня, не знаю скільки часу знадобиться для того, аби їх розповісти. Ну ось одна з них – якось під час обприскування я пожартував над своїми співробітниками. Роботи було багато, а всі вже потомилися. Аби підняти «бойовий» дух команди, я сказав, що в якості прилипача в робочий розчин від завтра додаватимемо пиво. Робота закипіла повним ходом. Усі чекали, коли вже закінчиться прилипач і привезуть пиво. Однак замість пива приїхала нова партія прилипачів. Довелося потім окремо частувати всіх пивом.

Кореспондент: А як Ви ставитесь до своїх підлеглих? Чому?

А. В.: За натурою я людина сувора, але справедлива. Намагаюся бути максимально уважним до людей, з якими працюю. Головне в роботі будь-якого керівника – заслужити повагу. Вся наша робота побудована на людях та залежить від них, це найцінніший ресурс. І якщо вони це відчувають, то віддаються роботі, виконуючи її гідно. Зі свого боку ми постійно мотивуємо наших працівників.
У людях ціную найбільше – професіоналізм, відданість роботі, відповідальність, чесність, добропорядність. Без цих якостей в нашій роботі не обійтися.

Спілкувалася: Олена Нінуа, Agroexpert